Непевна стартова передвиборча позиція Юлії Тимошенко викликає броунівський рух в регіональних осередках БЮТу. Навіть у тих регіонах, які нещодавно «залізобетонно» підтримували Юлю. Особливо нервують в осередках Тимошенко, що набиралися за принципом «хто більше?» Чи не найяскравіший у цьому сенсі – Волинський обласний осередок, який і очолив один з найбільш небідних колишніх «кучмістів» Євген Кирильчук. Місцевий бомонд його шанобливо називає– «Дід». Тож і депутати різних рівнів підібралися як на підбір. Деякі – потребують окремого розгляду, найперш через важливу, і, в майбутньому, фатальну роль для рейтингу Тимошенко на Волині.

СЕРДЕШНІ ЛЮДИ

Серед найяскравіших «зірок» волинського осередку біло-сердечних найперш відзначають Олександра Свириду.

Довідка

Очільник фракції БЮТ у Волинській обласній раді Олександр Свирида, більш відомий як співзасновник ОАФ “Волиньхолдинг” (ТМ “Торчин-продукт”). У 1998 р. пан Свирида переміг в одномандатному виборчому окрузі, представляючи Демократичну партію України. У Верховній Раді третього скликання він працював в бюджетному Комітеті, а після закінчення депутатської каденції був призначений заступником міністра фінансів Миколи Азарова, але вже в 2003 р. його відправили у відставку. Свій основний бізнес Олександр Свирида продав в 2002 р. корпорації «Nestle». У тому ж році пан Свирида спробував знов попасти до парламенту, але вже від блоку “За Єдину Україну”, але програв Володимиру Бондарю (“Наша Україна”). Після цього бізнесмен виступив засновником компаній “Інвесттехнопром” (торгівля сільгосптехнікою), “Луцьк Фудз” (кондитерські вироби) і “Стар-пак” (виробництво пластикової тари). У 2005 р. вступив в партію “Батьківщина”, а через рік був обраний депутатом обласної ради.

За кулісами офіційної біографії у Олександра Свириди – як в народному прислів‘ї: згадати є що – тільки от дітям немає що розповідати.

На хвилі національних змагань на початку 90-х, разом з іншою «піною» потрапив до облради. У Волиньраді не розгубився – виплекав для себе посаду начальника обласного відділення фонду держмайна. Власне ця «скромна» посада і «створила» Свириду-бізнесмена. За кілька десятків тисяч купоно-карбованців ним з поплічниками було скуплено акції найбільших волинських заводів продтоварів, які й стали базою для розливу польських «хімічних» майонезів та кетчупів під брендом «Торчин-продукт». Оборудка з «брендом» виявилася вдалою. Кілька років потому Свирида вдало і своєчасно спихнув основну частину акцій міжнародній корпорації «Nestle». В результаті чого став одним з найбагатших олігархів Волині. Отака от, справжня історія, без політики.

Трішки відстає за розмірами «кишень» Віктор Чорнуха. Та й то – на даний момент. Найбільший забудовник на Волині добряче постраждав від кризи на ринку нерухомості. Втім, за даними одного економічного видання його статок досі сягає 15 мільйонів у.о. І хоча, на відміну від свого одіозного соратника Свириди, «зрізав лимони» більш законними способами, теж стартував із вдалої «прихватизації». До загребущих рук Чорнухи якось непомітно та плавно перепливло державне будівельне підприємство «Луцьксантехмонтаж №536». Завдяки цьому заслужений будівельник і став бютівським мільйонером.

Ще один «бютівський» будівельник Волині, але вже з Луцької міської ради, менш відомий за свого колегу з обласної ради, та навряд чи менш впливовий – Володимир Никітюк. Никітюк нині займає «солодку» посаду голови земельної комісії Луцької міської ради. Хоча реально є касиром міської фракції БЮТ. Чи навіть – власником. Принаймні, без його відмашки місцеві можновладці жодного разу не отримували таких потрібних рішень щодо землевідведення чи передачі комунального майна. До того ж пан Никітюк у Луцьку – очі і руки чи не найславетнішого земляка, - Єрємєєва. Що закономірно, адже своїм основним бізнесом – будівельною фірмою «Анко» Никітюк мусить повністю завдячувати найбагатшому волинянину.

Довідка

Співвласник групи «Континіум» Ігор Єремеєв, єдиний волинянин, який потрапив до сотні українських мільйонерів за версією журналу «Фокус». Підприємець зі своїми 460 млн. дол. зайняв 42 місце, випередивши таких олігархів як Віктор Медведчук, Олександр Деркач, Леонід Черновецький, Давид Жванія.

У цьому контексті не зайвим було б згадати і таких бютівців як Анатолій Грицюк (назбирав нужденну копійчину в сільськогосподарському бізнесі), колишній голова обласного осередку (нинішній народний депутат) Микола Потапчук та ковельський екс-контрабандист Олег Кіндер.

Власне і Кіндер, і Грицюк, і Потапчук, і той же Свирида вже давно поділили місцевий БЮТ на групи впливу. Не кажучи вже й про те, що Нікітюк взагалі приватизував фракцію БЮТ в Луцькій міській раді.

Звісно, що «Дід» Євген Кирильчук змушений постійно грати на протиріччях цих груп впливу. А це геть непросто – зважаючи на різношерстість бізнесів та політичних історій головних гравців волинського осередку біло-сердечних.

«БІЛОСЕРДЕШНА» КАША

Нині розбірки в волинському збіговиську Юлії Тимошенко загрожують сягнути апогею. І все через імовірну синхронізацію президентської та мерської компаній. Річ у тім, що принаймні троє з п‘яти неформальних лідерів місцевих тимошенківців мають давні амбіції на пост міського голови обласного центру Волині. Що на тлі загального бажання БЮТу відновити статус-кво після зради нинішнього мера Шиби, який власне й потрапив на пост завдяки членству в партії Тимошенко, робить картину ще й дотепною.

Власне Шибу БЮТівці мали гаряче бажання переобрати ще кілька років тому. Через психологічну неадекватність Богдана Павловича, що виливалося в особисті конфлікти. А ще – через вперте бажання турійського Богдана зіграти свою особисту політичну, а головне, економічну гру. Простіше кажучи – підхід до матеріальних благ обласного центру, Шиба звів до системи «одного вікна».

Така позиція нинішнього мера зрештою зіграла проти нього. Йому ніяк не вдавалося акумулювати кошти для майбутніх виборів. Ситуативних фінансистів, а тим більше добряче дискредитованому «діяльністю» на посту мера Шибі, явно недостатньо.

Втім у пригоді став нинішній хаос в регіональному БЮТі. Де Віктор Чорнуха, Олександр Свирида та іже з ними, завзято гризуться між собою та «Дідом» за право бути кандидатом від Тимошенко в мери Луцька.

Так було донедавна. Після остаточно рішення Кирильчука про запуск на орбіту місцевих виборів мера Віктора Чорнухи, центробіжні рухи в осередку біло-сердешних набули критичного значення. І очолив цей процес Олександр Свирида.

У ЛУЦЬКУ БІДА – ЗНОВУ СВИРИДА?

Як відомо від рядових бійців обласного БЮТу, Свирида нині стоїть в «особливій позиції» чи позі. Переконує БЮТівців у необхідності відмовитися від висунення свого кандидата, а підтримати високорейтингового самовисуванця. Не потрібно бути аналітиком, щоб здогадатися, – найбільш рейтинговий самовисуванець, – Богдан Шиба. Принаймні наразі він демонструє рівну прихильність до усіх політичних сил.

За винятком хіба свого найімовірнішого головного опонента – Володимира Бондара. Стійка антипатія до якого час від часу реалізується в псевдожурналістських опусах Віталія Буряка – горілчаного брата директора міського департаменту з питань інформаційної політики Олександра Пирожика. Хоча… Якщо заплющити очі на непрофесійність штатних «піарників» Шиби, добра половина з викинутого ними у ЗМІ матеріалу правдива. Бондар сам не приховує своїх дружніх зв‘язків з відомими волинськими олігархами. Його політична історія явно підпсута перебуванням на перших ролях в «Єдиному центрі». Не вдалося втриматися на посту губернатора (хоча в нинішній ситуації це більше плюс аніж мінус) і т.д., і т.п.

Та саме щодо Бондара у Богдана Шиби і Олександра Свириди повне взаєморозуміння. В обох є особиста мотивація. В Шиби – бо Бондар відмовився підтримувати під час попередньої передвиборчої компанії. В Свириди – бо досі не може забути фіаско на виборах до ВР у 2002 році, через що майонезний король впав в немилість до Кучми.

Тож нині існують усі підстави для об‘єднання адміністративного ресурсу Шиби з фінансовим - Свириди. Не дивно, що про цей симбіоз як про даність вголос говорить усе оточення Шиби. Давно не монолітна команда нинішнього мера збунтувалася проти посилення одного з заступників Богдана Павловича, племінника Олександра Свириди – Миколи Іванюка. Який, звісно ж за вказівкою дядька, отримав оперативний контроль над апаратом. І користується цим тимчасовим правом аж занадто вільно. Це вже вилилося в ряд публічних демаршів колишніх прихвостнів. Спершу в позу ображеного став Святослав Зелінський. Зрештою був злитий Шибою під приводом: «не справився з торгашами». Наступним «під роздачу» потрапив Анатолій Пархом‘юк. Цього протестанта просто усунули від реальних «розкладів», і як стверджують поінформовані джерела, мають звільнити  найближчим часом. Непрямо цей момент підтвердив сам Пархом‘юк коли відновив викладацьку діяльність в ВДУ.

Та найцікавіша «війнушка» спалахнула поміж тим же Іванюком, і іншим сірим кардиналом виконкому Шиби – Владиславом Стемковським.

Влад (як його називають знайомі) тривалий час забезпечував найбільшу частину тіньових коштів для «інтимних» потреб міської влади. Тож коли куратора усього комунального господарства почали усувати від владних важелів, той збунтувався і кілька разів гримнув дверима. До честі Стемковського, він чи не єдиний ефективний менеджер у владі міста, (хоч і нечистий на руку). Шиба вчасно зрозумів, що вихід Стемковського з владної команди перед черговими виборами може призвести до катастрофи. З різних причин – починаючи від колапсу управлінської ланки підприємствами ЖКГ, і закінчуючи банальним переходом до команди головного опонента Володимира Бондара.

Тож Іванюку пригрозили пальчиком. З Владом було випито могорича, - і конфлікт було пригашено.

А ЯК ЖЕ… ВОНА?

Зрозуміло, що нинішня ситуація в обласному та міському БЮТі, а ще додайте розбірки в команді все ж таки пробютівського мера Шиби, ніяк не сприятиме головній виборчій компанії країни. В регіональному осередку, за винятком хіба діда Кирильчука, ніхто не займається виборчою компанією «мами». А ВОНА сьогодні дійшла до моменту істини. Через незручну посаду прем‘єрки йде постійний відтік електорату. І потрібно чимало зусиль, аби ситуацію виправити – навіть на «юльолюбивій» Волині. А як її виправити, коли усі волинські бютівці все глибше втягуються в битву за крісло міського голови Луцька, або за вплив на це крісло. Як кажуть тут – Київ далеко, а нам тут жити…

Найгірше для Тимошенко – схожа ситуація в багатьох інших регіонах. Тож Юля стоїть перед дилемою: або перетрусити місцеві осередки, і дати копняка деяким «діячам» типу Свириди, або відтермінувати місцеві вибори. Хоча, другий варіант стає усе безнадійнішим через проблеми у парламенті. Тож залишається тільки реанімувати волинське серце БЮТу…

Оглядач